У вас є проблеми в тому, щоб відкритись іншим людям? Особливо, якщо йдеться про ваші особисті проблеми та труднощі? Ви занадто зосереджені на тому, щоб все було ідеально як для вас, так і для інших? Ви уникаєте розмов зі своїм партнером (або друзями) щодо почуттів, які вони зачепили. Або що у вас всередині накопичується образа? Вам важко заснути та “вимкнутись”? Вам важко визнати, що ви не можете впоратись з навалою проблем та стресу? Ви примушуєте себе завершити роботу, чого б вам це не коштувало? Ви реагуєте на потреби своїх друзів, навіть якщо це заважає задовольнити ваші власні потреби? Ви виховувались в родині, де сум та біль намагались ігнорувати. А якщо ви виражали ці почуття, вас критикували чи навіть могли покарати? Чи були у вас ситуації, коли вам зробили боляче емоційно, фізично, але ви нікому про це не розповіли. Або розповіли, але вас не підтримали чи вам не повірили? Чи зростали ви в родині (або перебуваєте зараз), де ви маєте відповідати певним очікуванням, замість того, щоб бути собою? Чи подобається вам контролювати ситуацію, в якій ви опинились? Чи є у вас відчуття, що вам важче утримувати структуровану організацію вашого життя? Якщо так, то ви відчуваєте через це тривожність чи навіть паніку? Чи можна вас назвати людиною, яка не плаче або плаче дуже рідко? Чи вважають вас мега відповідальною людиною? Такою, на яку можуть покластися і колеги, і друзі, і родичі? Чи вважаєте ви, що виділяти час на себе – егоїстично? Чи спостерігали ви за собою, що вам можуть не подобатись люди, які вважають себе “жертвами”. Які думають, що це не їхня провина, якщо трапилось щось погане? Чи вчили вас в дитинстві, що ви маєте самостійно долати власний біль? Що просити допомогу – це проявляти слабкість? Ви маєте сильне переконання, що важливо фокусуватись на позитиві у своєму житті й рахувати те, за що ви маєте бути вдячним? У вас є нав’язливий внутрішній критик, який каже вам, що ви недостатньо хороші або мали б намагатися краще, навіть якщо ви досягнули своєї мети? Ви ззовні виглядаєте сповненим надії та енергії, хоча часом ви ніби боретесь з відчуттям, що потрапили в пастку? Чи робите ви протягом дня перелік обов’язкових справ, а якщо не вдається виконати все відчуваєте себе розчарованим, ніби ви зазнали невдачі?