3 грудня 1722 року народився Григорій Сковорода, український філософ-містик, богослов, поет, педагог, і, можливо, композитор літургійної музики, “українського Сократа”, якого світ ловив, але так і не впіймав

3 грудня 1722 року народився Григорій Сковорода, український філософ-містик, богослов, поет, педагог, і, можливо, композитор літургійної музики, “українського Сократа”, якого світ ловив, але так і не впіймав.

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

За життя не надрукував жодного твору.

На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: «Світ ловив мене, та не спіймав…».
***
Мудрі думки Григорія Сковороди стали афоризмами

1. Світ ловив мене, та не спіймав.
2. Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращі за моє тіло.
3. Світло бачиться тоді, коли світло в очах є.
4. Воістину, моя самотність відкрила мені небо!
5. Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
6. Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
7. Яка користь бачити, не маючи смаку?
8. Коли зачинається курча, тоді псується яйце.
9. Бери вершину і матимеш середину.
10. Подяка блаженному Богові за те, що потрібне зробив нетрудним, а трудне — непотрібним.