Хотіли колись спробувати себе у ролі ілюстратора?

Хотіли колись спробувати себе у ролі ілюстратора?

А давайте просто зараз

Завдання просте: намалюйте персонажа. Жодних умов для вашої уяви, обмеження тільки у часі – маєте 4 хвилини.

Тепер давайте подивимося разом: якого віку ваш персонаж? Якої він статі, якого кольору шкіри, з якими рисами обличчя, з якою будовою тіла? Чи відображені на малюнку інтереси людини?

Безбар’єрність – це про права кожної особистості та запобігання виключенню, про підтримку різноманіття, рівні можливості й універсальний дизайн. А стереотипи спрацьовують автоматично навіть у малюнку: достатньо звернути увагу на те, хто зазвичай стає героєм ілюстрації – і кого ми майже не бачимо.

Саме про інклюзивну ілюстрацію говорили та практикувалися у її створенні учасники воркшопу для ілюстраторів, який відбувся у межах програми XIV Міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал. Партнерами події стали спільнота «Ілюстрактор» та громадське об’єднання Design for Ukraine.

Практичний воркшоп «Інклюзивна книжкова ілюстрація» провели Світлана Гнатюк Svitlana Hnatiuk – експертка ГО Безбар’єрність, та ілюстраторка Женя Полосіна, співзасновниця студії «Сері/граф», що працює з візуальним сторітелінгом, ілюстрацією для медіа й книжок, а також документальним коміксом.

Щоб зробити ілюстрацію інклюзивною, варто дотримуватися принципів інформаційної доступності та зображувати різність. У цьому допомагають:

шрифт Брайля та великошрифтовий друк;

звуковий опис і субтитрування;

формати, придатні для зчитування програмами екранного доступу;

переклад жестовою мовою та формат легкого читання;

засоби альтернативної комунікації.

Важливо зважати на три базові елементи, які зафіксовані міжнародними стандартами Web Content Accessibility Guidelines (WCAG) 2.1(https://www.w3.org/Translations/WCAG21-ua) та викладені зокрема у Короткому посібнику з цифрової доступності https://www.undp.org/…/korotkiy_posibnik_z_cifrovoi…

Шрифт

Обирайте шрифт такого дизайну, що легко читається – без зарубок, тіней чи декоративних елементів, із однаковою товщиною та висотою літер. Не варто використовувати курсив та різнокольорові шрифти. Найбільш доступними для сприйняття є Tahoma, Helvetica, Verdana, Arial (окрім Arial Narrow), Ubuntu та Gill Sans MT.

Контраст

Чим вища контрастність між фоном і текстом, тим легше сприймати інформацію. Ідеальна формула: світлий теплий – темний холодний або навпаки. Наприклад: білий – чорний, синій – білий, білий – темно-зелений.

Контрастне співвідношення між фоном і текстом становить 4,5:1 для нормального шрифту (12–14 пт) і 3:1 для великого шрифту (18 пт і більше). Однак за можливості краще збільшувати контрастність кольорів понад мінімальні вимоги – до співвідношення 7:1.

Колір, що передає значення

Не робіть колір єдиним засобом передачі важливої інформації. Люди з порушеннями сприйняття кольору або слабким зором просто не зможуть нею скористатися, адже бачитимуть картинку у відтінках сірого.

Ще одна вагома складова – альтернативний текст. Для усіх інформативних зображень обов’язково слід додавати текстовий опис, який допоможе людям із порушеннями зору зрозуміти ваш малюнок.

Ось кілька порад, як створити його якісно

Передавайте суть і функцію. Дайте собі відповідь: чому тут має бути це зображення та яку інформацію воно передає? Спробуйте уявити, якими словами ви б описали сенс своєї ілюстрації людині, яка її не бачить.

Завжди враховуйте контекст. Наприклад, для іконки із зображенням лупи на кнопці пошуку краще написати «пошук», а не просто «лупа».

Уникайте зайвого. Не починайте опис зі слів «зображення», «малюнок», «ілюстрація» чи назви файлу. Зазвичай вони не несуть користі.

Контролюйте обсяг. Довжина альтернативного тексту не повинна перевищувати 150 символів.

Не менш важливо – показувати у своїх роботах різність. Візуальні образи мають відображати реальний світ, а не підсилювати застарілі стереотипи.

Ось базові орієнтири для відображення різноманіття:

Природність. Різність людей у суспільстві є природною, тому світ на малюнках має виглядати спільним для всіх.

Характери та взаємодія. Персонажі повинні мати свої ролі, професії й уподобання, активно взаємодіяти між собою, а не існувати на фоні лише для репрезентації.

Життєвість без драми. Будь-які допоміжні засоби – як-от крісло колісне чи протез – не повинні драматизуватися, вони є просто частиною щоденного життя людини.

А це «червоні прапорці», яких варто уникати в роботі:

Сум, безпорадність та ізоляція. Не зображуйте людей з інвалідністю завжди сумними чи відокремленими від інших.

Жаль або надмірна героїзація. Уникайте створення плакатних образів «супергероїв, які долають усе попри все».

Редукція до однієї ознаки. Не звужуйте весь характер персонажа лише до його інвалідності та не використовуйте, наприклад, крісло колісне як штампований символ.

Пам’ятайте, що справжня рівність – це не про однаковість, а про різних людей із рівними можливостями. Інклюзія у візуальних образах проявляється через спільну дію, а не автоматичне «додавання» когось у кадр. Так само і доступність – це не просто намальований пандус, а реальна ситуація, де кожен може комфортно скористатися простором чи сервісом.

#bezbariernist#безбарєрність#barrierfree