Батьківська хата: дім, з якого починається життя…
У кожного з нас є місце, де вперше пролунали сміх і сльози, де пахне свіжим хлібом і яблуками з саду.
Це — батьківська хата. Для мільйонів українців вона залишається символом дому, тепла та непорушного зв’язку поколінь.
Нині, в умовах стрімкої урбанізації та трудової міграції, батьківські хати дедалі частіше залишаються порожніми. Молодь їде до міст, старші — залишаються в селах. Але навіть через роки, повертаючись у рідне село на свята чи влітку, люди шукають не комфорту, а душевного спокою, який може дати лише рідна оселя.
Науковці зазначають: пам’ять про рідний дім формує нашу ідентичність. Батьківська хата — не лише архітектурна споруда, а простір, наповнений сенсами, традиціями й родинною історією.
Тож навіть якщо двері хати давно не відчинялись, для багатьох вона залишається живою.
Бо батьківська хата — це не просто дім. Це — душа нашого коріння.
