БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ

при зустрічі обов’язково назвіть себе та людей, які з вами. Можете описати місце, де ви перебуваєте (якщо це буде доречно);
можете запропонувати людині свою руку;
завжди звертайтеся напряму до людини з порушеннями зору, а не до її супровідника / супровідниці;
якщо ви читаєте для людини, яка погано бачить, спочатку розкажіть їй про те, що ви збираєтеся читати. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять.

розмовляючи з людиною, дивіться на неї;
щоб привернути увагу людини, назвіть її ім’я. Можна помахати їй рукою або легенько постукати по плечу, але це не має бути несподівано. Намагайтеся встановити зоровий контакт, висловлюйте свою думку чітко й лаконічно;
говоріть рівно, не варто надмірно підкреслювати що-небудь;
якщо вас просять кількаразово повторити щось, спробуйте перефразувати сказане;
не затуляйте своє обличчя руками, волоссям чи будь-якими предметами (часто люди з порушеннями слуху чудово читають по губах);
не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте фрази-містки на кшталт: «Добре, тепер ми можемо обговорити…»;
запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці;
інформацію, яка містить число чи адресу, краще написати.

не ігноруйте людей, яким важко говорити, не перебивайте людину, починайте говорити лише тоді, коли переконаєтеся, що вона договорила;
уважно вислухайте людину, будьте терплячими, зачекайте поки людина сама закінчить фразу;
не виправляйте людину і не закінчуйте думку за неї;
не намагайтеся пришвидшити розмову;
не робіть вигляд, що зрозуміли людину, якщо насправді це не так, — краще перепитати;
підтримуйте візуальний контакт.

не треба думати, що людина, яка має ментальні порушення, обов’язково потребує спеціального поводження;
спілкуйтеся з людиною як з особистістю. Не варто робити передчасних висновків на основі досвіду спілкування з іншими людьми, які мають такий самий діагноз;
міфом є думка, що люди, які мають проблеми, пов’язані із ментальним здоров’ям, більше за інших схильні до насильства.