Козаки — лицарі степу і свободи

Козаки — це не просто воїни. Це — явище, яке сформувало дух української нації. Їхня поява — це відповідь на потребу свободи в часи, коли народ опинився між імперіями та загрозами. Вони не мали царя — лише виборного отамана. Не служили панам — лише рідній землі.
Запорозька Січ стала унікальним феноменом — військовою демократією серед степів. Там цінували мужність, розум і побратимство. Кожен козак мав бути вправним у бою, влучним стрільцем і відданим побратимам. У бою вони були блискавичні, на човнах — невловимі, а в історії — незабутні.
Їх боялися вороги й поважали союзники. Козаки билися проти турків, татар, польської шляхти, захищаючи свій край. Але водночас писали пісні, вигадували дотепи, були майстрами музики, кулінарії та гумору.
Сьогодні образ козака — це символ волелюбного духу українця. Це наш внутрішній воїн, що не кориться чужій волі. У кожному, хто боронить Україну — живе козак. І доки жива ця пам’ять — живе й сама Україна.