Виступ Президента під час пленарної сесії «Переосмислення рішень для підтримання глобального миру та регіональної стабільності» у Сінгапурі

Пане Гігеріху,
шановні міністри оборони,
пані та панове,
шановні журналісти.

Радий звернутися до вас сьогодні на Саміті «Діалог Шангрі-Ла», організованому Міжнародним інститутом стратегічних досліджень.

Протягом багатьох років на таких самітах, зокрема й тут, у Сінгапурі, обговорювали важливість дипломатії.

Часто кажуть, що груба сила не повинна домінувати у світі. Так само не повинні домінувати спроби різних центрів сили нав’язати щось іншим народам проти їхньої волі в політиці, економіці чи безпеці. Дипломатія має бути тими турботливими й сильними руками, які не дають міжнародним суперечкам перетворитися на бійки, стримують найбільш агресивні сторони. Саме так дипломатія часто працювала в минулому. Але, відверто кажучи, останні кілька десятиліть – не час для дипломатії. Ми всі це відчули, і кожен регіон, іноді навіть країна, має власний досвід того, як дипломатія деградувала, залишивши по собі лише розчарування.

У 1990-х роках Україна пережила один з найбільших обманів у сучасній історії, коли безпекові запевнення від ядерних держав у обмін на ядерний арсенал, розташований в Україні, не перетворилися на реальну безпеку. У ці дні виповнилося рівно 28 років, як Україна передала Росії свої останні ядерні боєголовки відповідно до багатосторонньої міжнародної угоди. І саме Росія намагалася стерти Україну з політичної карти світу. У 2000-х роках Україна зіткнулася з першими очевидними порушеннями Росією нашої території та суверенітету, які показали, що не існує жодного елементу світової архітектури безпеки, здатного стримати Росію і змусити її дотримуватися принципів і цілей Статуту ООН. Отже, Путін вважає, що йому дозволено робити все що завгодно. До середини 2010-х років Росія принесла війну на нашу землю – війну, якої ми в Україні ніколи, ніколи, ніколи не хотіли, не провокували, і яка переросла в найбільш віроломне вторгнення, яке Європа пережила з часів Другої світової війни.

Все це було низкою дипломатичних невдач і постійних спроб утримати світ розділеним на сфери впливу, що руйнує життя народів і корумпує світові держави. Як наслідок – війна. Коли потрібна була єдність, світ був розділений. Коли потрібні були сміливі рішення, багатьох влаштовував статус-кво. А коли потрібні були превентивні дії, щоб уникнути найгіршого, агресору так чи інакше давали час на підготовку – ми пам’ятаємо, як Москва спокушала світ переговорами, які закінчувалися порожніми словами або неприйнятними ультиматумами. Так ми опинилися у війні, яка тепер зачіпає всіх у світі і поширює глобально небезпечний культ насильства замість довіри до міжнародного права, довіри, яку повинна зміцнювати дипломатія.

Але Україна не буде скаржитися. Я тут, щоб заявити: ми знайшли спосіб відновити дипломатію. Це мета, про яку я говорив на «Діалозі Шангрі-Ла», тепер ми можемо зробити її реальністю.

Шановні друзі!

Не так давно здавалося, що світ завжди буде фрагментованим. Але ми побачили, що більшість країн справді прагнуть і здатні до співпраці, принаймні в тому, що стосується колективної безпеки. Яскравим прикладом є коаліції – від військових до гуманітарних, формальних і неформальних, які допомагають нам протистояти війні й не дають Росії розширювати її. Ці коаліції, що підтримують Україну, об’єднують країни з усіх континентів – з різними характерами і світоглядами. Що їх об’єднало? Звичайно, дипломатія. Дипломатія працює – коли вона дійсно спрямована на захист життя.

Разом з партнерами ми захищаємо життя та світовий порядок, заснований на правилах. Ми працюємо над отриманням систем протиповітряної оборони, спільно виробляємо зброю та безпілотники. Ми разом тренуємо наших солдатів. Ми разом протистоїмо кіберзагрозам. Ми разом відновлюємо енергетичну інфраструктуру, пошкоджену російським терором. Щойно, в ніч на неділю, Україна зіткнулася з черговою серією російських ударів – за один день, уявіть собі, майже сотня ракет і безпілотників. Таке траплялося сотні разів за час війни, і жодна країна не змогла б упоратися з цим самотужки, і дякую всім у світі, хто допомагає нам із системами протиповітряної оборони, рятуючи життя наших людей, і найкращими системами Patriot. Сполученим Штатам, Німеччині, Нідерландам та іншим партнерам, які нам допомагають, величезне спасибі! Разом ми також повертаємо українських дітей, які були депортовані в Росію з окупованих територій нашої країни. Ми точно знаємо про 20 тисяч українських дітей, які були викрадені й вивезені в Росію, – ми знаємо їхні імена. І сама Росія заявляла, що забрала кілька сотень тисяч наших дітей з окупованої території України – тільки найгірші злочинці роблять такі речі. Ми повинні повернути всіх наших дітей назад в Україну, до родичів, до батьків. Я дякую за допомогу Катару та іншим країнам-партнерам. Також разом з нашими партнерами ми повертаємо наших полонених солдатів.

Таких спільних ініціатив уже є десятки, і вони працюють не лише для України. Країни від Лівії та Судану до Бангладеш споживають продукти харчування, вироблені в Україні. Всі вони безпосередньо виграли, коли ми зняли російську блокаду наших портів і відновили експорт продовольства. Спочатку цього вдалося досягти завдяки міжнародному посередництву – разом з Туреччиною та ООН. Пізніше, коли Росія вийшла із «Зернової ініціативи», ми відновили свій внесок у глобальну продовольчу безпеку завдяки нашим солдатам, які перемогли Росію на морі. Вже 50 мільйонів тонн вантажів було експортовано через наш новий морський коридор. Але це також стало можливим завдяки дипломатії, яка підтримує стійкість України в боях. І знову ж таки, дипломатія працює.

Зараз ми створюємо нову безпекову архітектуру для України на основі двосторонніх безпекових угод з нашими партнерами. Таких угод вже є 15, і їх буде ще більше. Ці угоди є комплексними, вони охоплюють усе – від оборонної співпраці до політичної та економічної взаємодії. Дипломатія відновлює світову звичку дотримуватися умов угод у реальному житті.

Крім того, ми довели, що зараз дипломатія вирішує питання, які Європа не могла вирішити десятиліттями. Зокрема, ми домоглися реальних кроків на шляху інтеграції України з ЄС – і Україна обов’язково стане членом ЄС, частиною одного з найбільших світових ринків та безпекового простору.