Крісло колісне – не візок, яким ми користуємось у супермаркеті. Це частина особистого простору людини, тож чіпати чи пересувати його без дозволу не можна. Це стосується й милиць та інших допоміжних засобів.
Якщо ви бачите поруч з людиною собаку-терапевта або собаку-поводиря (часто вони мають жовту стрічку на нашийнику), пам’ятайте, ця собака – на службі. Тобто, її не можна торкатися, гладити, кликати тощо.
Важливо: на кріслі колісному люди не їздять, а ходять.
Тож, коли ви звертаєтесь до людини із пропозицією прогулятись, варто казати: «Давай підемо погуляємо» або «Підеш зі мною гуляти?»
Буває, що люди відчувають розгубленість, якщо на заходах роблять спільні фото: вони не знають – присідати чи бути десь позаду, або ж ставати поруч із людиною на кріслі колісному навколішки.
Можна поставити поряд стілець і присісти на нього, можна позувати стоячи. І знов-таки, можна запитати людину, як буде комфортно.
Головне у взаємодії з людиною з інвалідністю – фокусуватись на ній самій, а не на її інвалідності. І нехай крісло колісне чи будь-які інші допоміжні засоби не стають перепоною для вашого спілкування.
